Попелюшка

Фото: О.Клімов

Фото: П.Купріч

В.П.Коржик

«ПОПЕЛЮШКА» (перший, російськомовний варіант – «Золушка»). Новоселицький район, с. Подвірне. Печера має білатеральний статус: знаходиться під територією двох держав - України та Молдови, діючий вхід з Кривського гіпсового кар’єру (північна околиця с.Крива, Республіка Молдова). З 1990 року чернівецьким спелеоклубом «Троглодит» періодично, але наполегливо проводяться роботи по створенню входу до печерної системи з території України (лабіринт «Малимон-каньйон») (з 2008 р. – у партнерстві з Новоселицьким районним спелеоклубом «Попелюшка»).

Покутсько-Буковинська карстова область, Хотинсько-Мамализький спелеокарстовий (СК) район, Новоселицький СК підрайон, Кривсько-Данковецька СК ділянка. Досліджена довжина 91045 м, з них 30% знаходиться на території Молдови, решта 70% відомої частини лабіринту і подальші перспективи нарощування довжини – на території України; амплітуда 35 м, площа 242974 м2, об’єм 709317 м3, абс. відмітка входу з території України 125 м н.р.м.

Печера “Попелюшка” відкрита і постійно досліджувалась з 12 березня 1977 року чернівецькими спелеологами. Вхід розміщувався у верхній видобувній стіні Кривського гіпсового кар’єру Молдови в 350 метрах від кордону з Україною. З 1985 року внаслідок наполегливих організаційних зусиль голови чернівецького спелеоклубу “Троглодит” В.Коржика фронт видобувних робіт кар’єру був зміщений вбік, що дозволило зберегти вхід і основний масив печери від руйнування. У вересні 1999 року внаслідок аварії обладнаний робочий вхід у зоні рекультивації відвалів кар’єру з території Молдови практично припинив існування. З 1991 року завдяки зусиллям Буковинської асоціації по використанню спелеоресурсів з території України створений новий вхід колодязного типу до віддаленої частини печери (Малімон-каньйон). Нині діючий робочий вхід до основного масиву лабіринту функціонує у зоні відвалів і рекультивації Кривського гіпсового кар’єру і опікується кишинівським спелеоклубом «Абіс». Завдяки багаторічним широкопрофільним науковим дослідженням, передусім спеціалістами чернівецького спелеоклубу «Троглодит», печера “Попелюшка” стала однією з найкраще і всебічно вивчених печер світу.

Печера закладена у субгоризонтальній 30-метровій товщі строматолітових гіпсів верхнього баденію (міоцен), у декількох мезоблоках східної периферії Новоселицької нафтогазоносної тектозападини і в нинішньому доступному для відвідування людиною стані є частиною осушеного фрагменту величезної карстової гідрогеологічної системи в межах депресійної лійки, утвореної внаслідок постійного водовідливу (понад 8 тис м3/добу) з котловану Кривського гіпсового кар’єру. Завдяки цьому на площі понад 400 км2 відбувається активне техногенне прокарстування з щорічним приростом порожнин до 5,5 – 6,5 тис м3. Карстова система “Попелюшка” є триповерховою розгалуженою системою лабіринтових ареалів, сполучених комунікативними магістральними галереями, і відрізняється аномально, як для гіпсових печер рівнин, великими розмірами залів і коридорів, значним морфологічним різноманіттям. Так, параметри найбільшої з відомих зали “Чернівецьких спелеологів” становлять 175 м довжини, 60 м ширини (з урахуванням колон), до 10 м висоти при площі понад 6 тис.м2 і об’ємі понад 24 тис.м3. Переважна більшість галерей закладена у верхньому ярусі, часто безпосередньо під бронюючими гіпси ратинськими вапняками; нижній поверх закладений в зоні контакту гіпсів з підстелюючими алевролітами та пісковиками нижнього баденію і крейди.

Галереї верхнього поверху мають булавоподібний поперечний профіль з різним ступенем заповненості вторинними відкладами – від 5 до 100%. Галереї поверхів сполучаються добре промитими вертикальними колодязями та ущелинами («каньйонами») 15-20 метрової глибини. Звичайними є карбонатні “бра” на стінах і стелі верхнього поверху; вони та площинно-щілиноподібний характер галерей нижнього й численні вертикальні ерозійно-корозійні колодязі свідчать про сифонно-висхідний характер утворення порожнини і передуючу переважно гіпогенну стадію розвитку порожнини. Виявлення ж аналогічної за розмірами і азимутальною структурою галерей порожнини в днищі 20-метрового провалу біля с. Данківці (15 км північніше) та спелеокарстових утворень поблизу колишнього с. Дарабани (4 км північніше с. Данківці) дає підстави з великою дозою впевненості попередньо стверджувати про ймовірність існування єдиної підвододільної транзитної Прут-Дністерської спелеокарстової системи з довжиною галерей до декількох тисяч км. 

Печера відрізняється велетенськими розмірами спелеоресурсів, з-поміж яких найбільше утилітарне значення мають власне розміри підземного простору, карстові води сульфатно-кальцієвого типу (з терапевтично активною мінералізацією 2,5- 3,4 г/кг) та газовий склад підземного повітря з терапевтично активним вмістом СО2 0,5- 5% і відповідно низьким вмістом кисню (19-17%) з постійними протягом року температурами +10,8°. Завдяки дослідженням медиків Чернівецького спелеоклубу «Троглодит» таке гіпоксично-гіперкапнічне газове середовище у печері надзвичайно сприятливе для застосування у різноманітних медичних цілях. Печера має надзвичайно вигідне економіко-географічне розміщення для розвитку екскурсійного спелеотуризму.

Геологічна (карстово-спелеологічна) пам’ятка природи загальнодержавного значення (геологічна пам’ятка природи місцевого значення – рішення Чернівецького облвиконкому №198 від 30.05.1979 р.; геологічна пам’ятка природи республіканського значення – постанова Ради Міністрів УРСР №145 від 30.03.1981р.). Ініціатор і виконавець: В.П.Коржик. Охоронна зона навколо входу – 21,0га. Здійснюються попередні роботи по включенню печери до складу національного природного парку (НПП) “Хотинський”.

З 1990 року під керівництвом автора продовжуються передпроектні роботи по створенню на базі печери поблизу с. Подвірне великого туристсько-рекреаційно-оздоровчого комплексу міжнародного значення.

Печерна система має визначні перспективи для нарощування дослідженої довжини. Придатна для організації регламентованого спелеотуристського відвідування.

Відвідування печери необхідно узгоджувати з Чернівецьким СК «Троглодит» та Кишинівським КС «Абіс»

Контакти:

Чернівецький СК «Троглодит»

Купріч Павло, tel: 050-9210052, 097-8221226, 093-2486678, e-mail: kuprich[@]mail.ru

Кишинівський КС «Абіс»

Телешман Игор (Молдова) tel: +373 69121250, e-mail: teleshman[@]bk.ru

Основні публікації:

1. Коржик В.П. Новая крупная гипсовая пещера “Золушка” // Докл. АН УССР, сер.Б. – 1979. – №11. – С.894-896;

2. Андрейчук В.Н., Коржик В.П. Пещерная система “Золушка” // Пещеры. – Пермь, 1984. – С.25-29;

3. Воропай Л.И., Коржик В.П., Костюк Л.С. Антропогенная активизация карста. Проблемы его хозяйственного использования // Физическая география и геоморфология. –К.: Изд-во при КГУ, 1985. – С.84-91.

4. Коржик В.П. Черновицкая область. // Геологические памятники природы Украины. – Киев: Наукова думка, 1985. – С.137-141.

5. Коржик В.П., Минькевич И.И. О спелеогенезе карстовой системы “Золушка” // Пещеры. – Пермь, 1988. – С.25-31.

6. Коржик В.П. О геохимической детерминации морфогенеза пещеры “Золушка” // Материалы международного симпозиума по физическому, химическому и гидрогеологическому исследованию карста. – Кошице, 1988. – С.35-38.

7. Андрейчук В.Н. Тектонический фактор в развитии сульфатного карста Буковины. – Свердловск, 1988. – 115с.

8. Коржик В.П., Ридуш Б.Т. Проблемы освоения “свежей” пещеры “Золушка” // Докл. Х Международного спелеол.конгресса. – Будапешт, 1989. – С.366-367.

9. Волков С.Н. Геохимические изменения среды при техногенном воздействии на карстовую пещеру “Золушка” // Изв. АН СССР, сер. Геохимия. – 1990. – №5. – С.741-751.

10. Андрейчук В.Н. Образование провалов над пещерой “Золушка”. – Кунгур, 1991. – 51 с.

11. Коржик В.П. Спелеотуристичний потенціал України: постановка проблеми // Туристські ресурси України. –К., 1996. – С.36-49.

12. Коржик В.П. До питання охоронних зон карстово-спелеологічних об’єктів природно-заповідного фонду // Матер. міжнар. наук.- практ. конфер. “Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку” – Яремче, 2000. – С.157-161.

13. Коржик В., Заремська О. Техногенна активізація карсту як індикатор розмірів карстових геосистем // Наук.вісник Чернівецького ун-ту. Вип.120. Географія. – Чернівці, 2001. – С.10-17.

14. Коржик В.П. Карст і печери Буковини. Проблеми моніторингу, охорони і використання. – Чернівці: Зелена Буковина, 2007. – 304 с.

15. Коржик В.П., Королюк В.І. Печери Буковини. Атлас-кадастр. – Чернівці: Зелена Буковина, 2007. – 154 с.

16. Андрейчук В. Пещера Золушка. – Сосновец-Симферополь, 2007. – 406 с.

17. V.Andreychouk, B.Ridush. Karstogenesis at the Prut river valet (Western Ukraine, Prut area) - Hypogene Speleogenesis and Karst Hydrogeology of Artesian Basins. Ukrainian institute of Speleology and Karstology, Special paper 1, Simferopol. – 2009. – P.213-219.

18. V.Korzhyk. Zoloushka cave: hypogene speleogenesis or reverse water throughflow? / Hypogene Speleogenesis and Karst Hydrogeology of Artesian Basins. Ukrainian institute of Speleology and Karstology, Special paper 1, Simferopol. – 2009. – P. 221-222.

 

 

УКРАЇНСЬКА СПЕЛЕОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ

Запрошує в свої ряди усіх, хто цікавиться підземними відкриттями і дослідженнями, романтикою підземних подорожей, кого турбує збереження уразливого світу природних печер і хто здатний оцінити переваги спільної діяльності і співпраці.

На сьогоднішній день в Україні досліджено та внесено в кадастр

2196 печер.

Членами УСА є 200 спелеологів, які представляють 43 клуби із

7-ти країн, з них 174 - спелеологи із України.

ДРУЗІ! НЕ ЗАБУДЬТЕ СВОЄЧАСНО ПОНОВИТИ СВОЄ ЧЛЕНСТВО В АСОЦІАЦІЇ НА 2019 РІК!


Вступити до УСА