Млинки

Перше повідомлення про печеру „Млинки” було подано в районній газеті „Нове життя”25 червня 1960 року. Назва печери була дана автором повідомлення М.Білем – вчителем Угринської школи. Описувалося, що в мальовничій місцевості хутора Млинки на схилі пагорба помітні два отвори – вони є входом у величезний підземний зал печери. Сам зал був відомий з давніх-давен. Місцеві жителі, добуваючи в ньому гіпс для господарських потреб, розширили його і натрапили на щілини через які можна було потрапити в лабіринти печери, але страх перед невідомим зупиняв місцевих жителів проникнути далі.

   

    

Фото: Олег Григор'єв

Першими хто наважився пролізти через щілини були гуртківці обласної туристичної станції під керівництвом В.Радзієвського. Перед ними відкрилися чудові підземні краєвиди. При світлі свічок стіни печери іскрилися і переливалися мільйонами найдрібніших кристалів гіпсу, створених особливим підземним мікрокліматом. Згодом гуртківці зробили опис печери, склали план ходів, провели дослідження мікроклімату та спелеофауни.

З 1960 по 1963 роки було організовано шість експедицій Тернопільськими спелеологами під керівництвом В.О.Радзієвського та Ю.Л.Зімельса. В цих експедиціях було закартографовано та досліджено 9750 метрів лабіринту. Працювати доводилося по 11-16 годин в складних і не завжди передбачуваних умовах. Для освітлення використовували звичайні свічки та газові лампи, орієнтувалися за допомогою компаса Андріанова.

В березні 1966 року були відновлені дослідження печери. Група спелеологів під керівництвом Б.Максимова подолавши завал за тупиковим залом „Бар’єр невідомості” відкрила новий район „Еврика”. З Чортківських спелеологів в експедиції приймав участь М.Чурубров. Лаз через який проповзається в район назвали „Чортовим горлом”.

Восени цього ж року група у складі В.Апостолюка, В.Старичкова, Я.Семенців та Л.Козерід пройшли завал за „Дитячою розпорою” та відкрили західний район, який було названо „Лабіринт шукачів”. Першим, хто знайшов зал „Казка” був Ю.Л.Зімельс. Зал довгий час на карту не наносився. В 1967 році закінчилися топознімальні роботи в нововідкритих районах печери. Довжина ходів печери на той час складала 14130 метрів.

У 1973 році Чортківськими спелеологами, розібравши завали, було пройдено прохід „Кочерга” на півночі західного району „Лабіринт шукачів”. За вузьким і важко проходимим лазом відкрилися великі просторі ходи і зали. Нове продовження печери отримало назву „Дикий захід”.

Восени 1980 року Тернопільським спелеоклубом „Поділля” було проведено експедицію в печеру „Млинки” по перезйомці усьго відомого на той час лабіринту печери. Крім тернополян у експедиції приймали участь спелеологи Чорткова та Києва. Спільними зусиллями було перезнято і закартографовано 17 км. і 100 м. ходів печери. Під час експедиції одночасно проводилися роботи по розшуку нових продовжень печери. Дуже інтенсивно працювали в західному районі печери. Нажаль пошукові роботи нових відкриттів не дали. Багато спелеологів того часу вважали лабіринт „Млинків” пройденим до кінця. З 1980 року дослідження печери майже повністю призупинилося, проте її знищення та руйнування екскурсантами-дикарями продовжувалося із наростаючою силою.

В північній частині печери в районі „Еврика” Чортківськими спелеологами була прокопана висипка і знайдено продовження району, яке отримало назву „Ласточкін хвіст”.

Перші екскурсійні групи в печері „Млинки” з’явилися на початку 60-тих років. Організаторами екскурсійних груп були Тернопільська обласна екскурсійно-туристична станція, обласна рада по туризму, станція спелеотуризму обласний краєзнавчий музей. Також відвідували печеру окремі групи екскурсантів (працівники різних підприємств, студенти).

Чортківські клуби „Троглодіт”, „Гном” намагалися здійснювати контроль за печерою. Перші двері на вхід в печеру були встановлені саме ними. Але і замок і двері були виламані не один раз туристами, які бажали потрапити в печеру. В зв’язку з масовим напливом туристів повний контроль над печерою здійснювати було не можливо.

Новий етап в дослідженні та охороні печери розпочався з середини 80-тих років.

У 1984 році був створений Чортківський спелеоклуб „Кристал”. Чортківські спелеологи по новому взялися за дослідження печери та її охорону. Відновилися пошуки нових продовжень. В березні 1985 року лабіринт печери „здався” – було отримано першу перемогу клубу. Новий район був названий „Перемога”. Першими, хто проник в новий район були В.А.Снігур та Р.Букалюк.

19 січня 1986 року після багатьох робочих виходів група Чортківських спелеологів під керівництвом В.А.Снігура, прокопавши висипку на заході району „Еврика”, проникли в нове продовження печери. Так як 1986 рік був оголошений роком Миру, то новий район печери отримав назву „Мирний”. Червень того ж року. В одну з неділь ранком В.Крючкову знову не спалося. Загітувавши В.Снігура вийшли в печеру покопати. Так за годину часу був прокопаний вхід в район „Ранковий”.

1 січня 1987 року київські спелеологи під керівництвом М.Яненко, заблукавши в районі „Перемога” і шукаючи вихід, в одному із складних завалів пролізли через вузьку щілину і випадково потрапили на зали і ходи печери, в яких сліди від їхніх „вібрамів” були першими. Зрозумівши, що це новий район назвали його „Новорічним”.

У 1988 році детально обстежуючи район „Перемога” в одному із залів було пройдено в два райони. Один з них почали знімати полтавчани під керівництвом Ю.Касьяна. Він так і отримав назву „Полтавський”. Сусідній район назвали „Забутим”. Так цей район крім відкривачів ніхто більше і не відвідував.

В нововідкритих районах побувало багато туристів, і кожен з цих районів одержав шкоду від цих відвідувань. Тому постало питання як запобігти подальшому руйнуванню та знищенню печери.

Чортківським клубом були встановлені нові двері і новий замок. Було забетоновано всі додаткові отвори через які можна було проникнути у вхідний зал печери.

29 вересня 1990 року спелеологи Чортківського „Кристалу” Снігур В., Компанієць В., Музика Г., відкрили новий район, який з надією назвали „Щасливий”. Він таки дійсно щасливий, бо в ньому не побували туристи відвідувачі і не знищили красу цього району.

З 14 січня 1991 року печера „Млинки” передана Державним комітетом по охороні природи спелеоклубу „Кристал” під охорону. Видані відповідні документи та положення про заповідний режим. З метою запобігання подальшого знищення печери та її утворень вводиться чергування в печері та платне відвідування за погодженням з Комітетом по охороні природи та Облвиконкомом. Для рекреаційних цілей використовуються лише ті райони, які були відкриті до 1967 року. Відвідування печери спелеотуристами тільки у супроводі провідника спелеоклубу „Кристал”.

В березні 1996 року з допомогою С.О.Єпіфанова, керівника Тернопільського спелеоклубу, пройдено щілину на заході району „Щасливий” і було відкрито продовження. Тернопільськими спелеологами цей район був закартографований і названий „СТП”, що означає перші букви імен першопроходців.

Після наполегливих розкопок групи Ю.М.Касяна, які тривали 8 років, у 1998 році був відкритий новий великий район, який назвали „Різдвяним”. Назвою район завдячує тому, що був прокопаний на Різдво.

На сьогоднішній день продовжуються пошуки продовження лабіринту. Були знайдені невеликі продовження в різних районах печери, під керівництвом Р.Кардинала та В.Снігура. Назви нових районів „Мобільний”, „Лимон”, „Молодіжний”, „Торба”.

Опікуном печери є Чортківський КС «Кристал»

Відвідування печери треба погоджувати з Чортківським КС «Кристал»

Снігур В.А., tel:0674554352, e-mail: papa_club[@]ukr.net

 

 

 

УКРАЇНСЬКА СПЕЛЕОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ

Запрошує в свої ряди усіх, хто цікавиться підземними відкриттями і дослідженнями, романтикою підземних подорожей, кого турбує збереження уразливого світу природних печер і хто здатний оцінити переваги спільної діяльності і співпраці.

На сьогоднішній день в Україні досліджено та внесено в кадастр

2196 печер.

Членами УСА є 200 спелеологів, які представляють 43 клуби із

7-ти країн, з них 174 - спелеологи із України.

ДРУЗІ! НЕ ЗАБУДЬТЕ СВОЄЧАСНО ПОНОВИТИ СВОЄ ЧЛЕНСТВО В АСОЦІАЦІЇ НА 2019 РІК!


Вступити до УСА