Климчук Олександр Борисович

Народився в 1956 році в Одесі. З 1972 та до створення у 2006 р. Українського Інституту спелеології та карстознавства працював в Інституті геологічних наук АН України (Київ). Закінчив Київський держуніверситет ім.Т. Г. Шевченка за спеціальністю географ-геоморфолог. Кандидат геологічних наук (спеціальність — гідрогеологія).

Почав займатися спелеологією в 1968 році, у віці 11 років, в групі Київського палацу піонерів. В перші роки брав участь у розкопках та відкритті печер Киянка та Атлантида, спелеотаборах та експедиціях в Криму, а також на Кавказі, в північному Прикаспії, Архангельської області.

В 1971 році бере участь в двох перших експедиціях киян в Середню Азію, в т.ч. на плато Кирктау (Тянь-Шань), де відкриває шахту Київська. Один із лідерів наступних експедицій з дослідження Київської, яка в 1976 стала першою печерою в СРСР кілометрової глибини, четвертою за глибиною в світі та найглибшою на Азіатському континенті. В кінці 70-х організовує та проводить ряд розвідкових експедицій в інші райони Середньої Азії (хребти Зеравшанський, Алайський, Туркестанський, Ферганський, Кугітанг). Відвідував та досліджував печери в багатьох карстових районах колишнього СРСР.

В 1980р. ініціював та організував систематичне дослідження печер на масиві Арабіка (Західний Кавказ), керував експедиціями київського спелеоклубу з дослідження печер району Ортобалаган, координував спелеологічні роботи різних клубів на Арабіці напротязі 80-х років. Керував дослідженням шахти Куйбишевська до глибини 1100 м, організував експерименти з трасування підземних вод Арабіки, в результаті яких була виявлена найглибша карстова гідросистема світу та потенціал дослідження найглибших печер. Київськими експедиціями цього періоду було пробито продовження в шахті Крубера, яка була досліджена до глибини 340 м.

В 2000 році заснував проект “Поклик безодні”, метою якого ставилось організаційне забезпечення експедицій УСА з пошуку та дослідження найглибших печер планети і першої печери глибиною понад 2000 м. Експедиції українських спелеологів на Арабіку та високогірний турецький масив Аладаглар до теперішнього часу здійснюються в рамках цього проекту. Керував турецько-українськими експедиціями на Аладаглар в 2001, 2002, 2003, 2004, 2006та 2008 роках. В 2004 році організував підтримку журналу National Geographic експедиціям УСА в печери Крубера та Кузгун (друга за глибиною печера в Туреччині, -1440 м).

Досліджував печери та карст в 38 країнах світу, в тому числі в Бельгії, Болгарії, Бразилії, Великобританії, Угорщини, Німеччини, Італії, Іспанії, Ірані, Канаді, Китаї, Лівані, Люксембурзі, Словенії, США, Туреччині, Чехії, Ефіопії, в тому числі — багато найглибші печери світу (Мамонтову-Флінт-Рідж, Карсбадську, Лечугію, Джуел та Вінд). Брав участь, виступав з доповідями та керував науковими сесіями на міжнародних спелеологічних конгресах в Угорщині (1989), Швейцарії (1998), США (2009) та 24 міжнародних конференціях та симпозіумах. За 45 років спелеологічної активності організував та провів понад 130 пошукових та наукових спелеологічних експедицій.

З 1975 року неоднократно вибирався головою Київської секції спелеології міського клубу туристів, в 1985 році заснував Київський спелеологічний клуб (поза системою туризму) та до 1991 р. був його президентом. В 1985-1991 рр. був заступником голови Комісії з карсту та спелеології АН СРСР. В 1992 році заснував Українську спелеологічну Асоціацію, розробив та вкорінив її організаційні основи, був її президентом в 1992-1998 та 2004-2005 рр. та членом Президіуму до 2010 року. В 1991 році заснував спелеологічний журнал “Свет”, редактором якого був до 2001 року. З 1992 до теперішнього часу являється членом Бюро Міжнародного спелеологічного Союзу (UIS), в період з 2001 по 2009 рр. вибирався віце-президентом UIS. З 1996 р. являється президентом Комісії UIS з гідрогеології карсту та спелеогенезу, членом карстових Комісій Міжнародного Географічного Союзу (IGU) та Міжнародної Асоціації Гідрогеологів (ІАН).

В 1979 р. О.Б. Климчук створив карстолого-спелеологічний загін Інституту геологічних наук НАН України, який став одним із ведучих наукових підрозділів в даній області у колишньому СРСР. В 1989 році загін був перетворений у Київський карстолого-спелеологічний центр АН України, який самоліквідувався в 1992 р. у звязку із настанням кризи. В 1987 році був організатором 5-ої Всесоюзної карстолого-спелеологічної наради в м.Києві. В період з 1996 по 1998 рр. працював запрошеним дослідником в університеті Падуї (Італія), в 2006-2007 рр. - в Національному інституті дослідження печер та карсту США (Карлбад та Сокорро, штат Нью-Мексико). В 2006 році, за підтримки вчених-карстологів та видних геологів України, створив Український Інститут спелеології та карстології подвійного підпорядкування МОНМС України та НАН України, директором якого являється в теперішній час.

Наукова діяльність О.Б. Климчука концетрувалась на проблемах походження печер, гідрогеології, геоморфології та еволюції карсту, гіпсового карсту. Встановив артезіанське походження печер Західної України, обгрунтував гіпогенний генезис печер та карсту ряду регіонів світу, розробив основи теорії гіпогенного карсту, вчення про еволюційну типологію карсту, вчення про епікарстову зону. О.Б. Климчук являється автором понад 400 наукових робіт зі спелеології та карстознавства, автором і редактором 12 книг, в тому числі трьох міжнародних монографій, виданих в США та Італії. На 13-му Міжнародному спелеологічному Конгресі в Бразилії (2003 р.) книга під редакцією О.Б.Климчука “Спелеогенезис та еволюція карстових колекторів” отримала приз UIS як найважливіша наукова публікація зі спелеології прийдешнього десятиліття.

Являється головним редактором міжнародного наукового журналу “Спелеогенезис та гідрогеологія карсту ” і міжнародного веб-порталу “Спелеогенезис”, членом редколегій наукових журналів Великобританії, Італії, Словенії, США.

В 1976 р. нагороджений золотою медаллю ЦС з туризму та екскурсій ВЦСПС за дослідження печери Київська на Кирктау (в складі групи київських та томських спелеологів). В 1987 році нагороджений Почесною грамотою Географічної спілки СРСР. В 1991 році був вибраний Почесним членом Національної Спелеологічної Спілки США, в 2000році — членом Нью-Йоркського Explorers Club. З 1998 р. являється почесним членом УСА. В 2002 р. нагороджений медаллю пам'яті А.Морозова. Почесний громадянин штатів Алабама, Тенесі, Південна Дакота (США). З 1998 р. включався в наступні щорічні видання довідників “Хто є хто в Світі” (“Who is Who in the World”) і “Хто є хто в науці та інженерії” (“Who is Who in Science and Engineering”). В 2010 р. став лауреатом державної премії України в області науки та техніки.